Євангельська пісня, ти – чудо від Бога,
Ти – радість людині, ти – диво душі.
Ти – втіха й розрада, в тобі є порада
Від Духа Святого, від Бога згори.
Ти серце втішаєш, ти відповідь маєш,
Натхненна від Бога, неначе єлей.
Ти руки єднаєш, ти душі зціляєш,
Навчаєш любити і світло несеш.
В знемозі ти – сила, в печалі – розрада,
У смутку – потіха, ти – радість в журбі.
У тюрми влітаєш – серця оживляєш,
Пробуджуєш совість, сумління людське.
Зневіру руйнуєш, а віру даруєш,
Бажання міняєш, будуєш нове.
Євангельська пісня, євангельська пісня,
Євангельська пісня. – Навіки живе!
До неба я рвуся, там з Богом зіллюся,
І з хором небесним прославлю Творця,
За хрест, за спасіння, за кров, за терпіння,
За милість, за ласку, за пісню нову!
А поки в дорозі – втішаюся в Бозі,
Співаю, як вмію, для Нього пісні.
В них дивная сила! Знайти де мірила?
Не змірять фізично. Ті зміни в душі!
Прямуй по дорозі із піснею в Бозі,
І будеш щасливий, до неба дійдеш.
Співай, як читаєш, живи – як співаєш,
І будеш щасливий, до неба дійдеш!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ты Ночь Мне Даришь... - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) …В Начале Зари, Косые Лучики Бледного (едва проглядывавшего сквозь Предрассветную Мглу) Восходящего Солнца, Казались лишь Робкими Бликами, которые то Прятались, то Метались по Небосводу как Игривые Озорные Дети, Временно оставшиеся без Родительского Глаза и Предоставленные Самим Себе в Это Прекрасное и Свежее Розовеющее Утро…
…Но Вскоре…, Лучики-Дети… Вдоволь Натешившись и Наигравшись… Осушили Слезы Ночи, Впитав в Себя Ее Силу и Скрытый Смысл…
…Жадно Выпив Утреннюю Росу Они превратились в Беспощадный Жар Величественного Света и Пламени…
…Тот Жар, который Уже НИЧТО Было Не в Состоянии Остановить или Задержать, хотя бы на Время…
…Да и Само Время, Не Желало Этого Делать…, ибо Оно Шло Вместе с Ним…
…Во След Нежному, Желанному и (Увы) так Мимолетно Растаявшему Утру, Вступал Будничный День…
…День, который Безжалостно Сжигал и Уничтожал Все То, что перед этим так Трогательно и Кропотливо Создавала Величественная Ночь…
…День, который Нёс Этому Миру - Заботу, Суету и Страдания…
…Но День, За Которым Следовало Освобождение, Созидание и Радость…
