Я вновь в молитве руки возношу.
Пред Богом тайны сердца расскажу,
И шире к небу душу отворю...
“Мой Бог, Ты знаешь, я Тебя люблю!”
Тебя, Спаситель, каждый день ищу
В душе, однажды, Ты зажёг свечу.
И, дав надежду в небесах светить,
Ты, неустанно, учишь, как любить.
Душою ближе к Свету становлюсь.
Перед Тобой, Владыка, преклонюсь.
Ты, к жизни новой, дух мой искупил,
Чтобы Тебя я бесконечно возлюбил!
Склонив колени, не скрываю слёз.
Ты даришь, Боже, мириады звёзд.
В сияньи чудном, словно как звезда,
Я в вечности смогу любить всегда.
Ты – моя защита, мой оплот, покой!
Всё смогу под небом, но вдвоём с Тобой:
Путь земной, недолгий до конца пройти;
Дом нетленный, вечный в небе обрести.
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 8913 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
